24 липня 2010 року наш храм був освячений Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України ФІЛАРЕТОМ
Пасха 2011 року
Богоявлення 2011 року
Будівництво храму Переглянути фотографії з будівництва храму.
» » Православне розуміння посту.

Хто онлайн?

Користувачі (0):
Гості (3):
Гість
Гість
Гість
Боти (2):
Всього на сайті: 5

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

Стара версія сайту

Стара версія сайту

Календар

«    Липень 2018    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031 

Рекомендуємо

Церква.info: Офіційний веб-сайт УПЦ Київського Патріархату Свято-Духівський храм УПЦ КП м. ДніпропетровськХрам святого благовірного князя Ярослава Мудрого УПЦ КП м. Дніпропетровськ

Наш баннер

Храм Святого Архистратига Михаїла села Якимівка

Голосування

Як вам нова версія сайту?
Відмінно
Непогано
Не подобається
Було краще
Погано

Архів публікацій

Липень 2018 (2)
Травень 2018 (1)
Квітень 2018 (6)
Березень 2018 (2)
Лютий 2018 (4)
Січень 2018 (2)
Православне розуміння посту.
Додав: Admin | 28-02-2012, 17:22 | Переглядів: 1315

Розуміння посту і відношення до нього в нашому суспільстві, яке декларує себе як християнське, є неоднозначним – від повного відкидання, до наділення його магічними властивостями. Багато з тих, хто називає себе християнами не приймають цієї древньої практики. Насамперед це стосується представників протестантських деномінацій. Вони мотивують свою відмову від дотримання посту небажанням нашкодити власному здоров`ю, проте причини цього неприйняття набагато глибші і криються в спотворені сотеріології (вчення про спасіння).

Нажаль і в православному середовищі піст сприймається неоднозначно і розуміється часто неправильно. Для того щоб вирішити питання чи потрібен піст християнину і як саме дотримуватись посту, необхідно усвідомити суть цієї установи.
Зробивши історичний екскурс, можемо помітити, що піст сучасник людства. Він був першою заповіддю людині і полягав у обмеженні вживання плодів пізнання добра і зла: «І заповів Господь Бог людині, сказавши: від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш»(Бут. 2. 16-17). Все було дозволено і людина не мала ні в чому потребу, обмеження було мінімальним. Саме це обмеження мало на меті виховання сили волі людини. Людина була створена за образом і подобою Божою і на відміну від решти творіння була наділена свободою волі, свободою обирати між добром і злом. Порушення заповіді відкрило двері злу, стражданню і смерті у світ всього творіння. Нестриманість, насамперед, позначилась і на стійкості людини, на її силі волі. Згрішивши одного разу людина стала слабшою і більш вразливою для зла. В підтвердження цих слів згадаймо власний досвід першого свідомого падіння в гріх. Зробити перший крок тяжко, навіть під впливом великої спокуси, здається Сам Бог через наше сумління оберігає нас від падіння, та якщо людина не знаходить в собі необхідної сили волі, вона падає. Згрішивши перший раз ми стаємо більше схильними до гріха і наступного разу падаємо під впливом меншої спокуси. Подолавши докори сумління людина звикає до гріха, котрий починає панувати над свободою її волі. Гріх подібно інфекції робить нашу волю слабкою і викликає у нас схильність до зла, яке в свою чергу подібно отруті умертвляє людину не лише фізично, а насамперед духовно. Щоб звільнитися людині з такого стану необхідні дві умови – це Божа благодать «яка немічне лікує і те що втрачається поповнює» і прояв доброї волі людини. Бог простягає руку помочі кожній людині, але зробити крок на зустріч вдається не кожному, через слабкість власної волі. Силу волі людина повинна зміцнювати протягом всього життя і найперше в боротьбі з спокусами, які спричиняє ворог роду людського. Стримуючи в собі розвиток зла людина стримує власне тління.
Саме вихованню сили волі і служить такий древній засіб як піст. Ми бачимо, що піст був важливим для людини ще до гріхопадіння, а після того, як зло заразило людину, він є просто життєво необхідним. Багато християн, можливо навіть на рівні підсвідомому, розуміють необхідність посту, проте не всі правильно його використовують, а іноді просто спотворюють його призначення. Призначення посту – полягає у відновленні людини, у лікуванні від зла, у вихованні доброї волі людини. Цей процес є не простим і вимагає певних зусиль від людини, насамперед щирого бажання змінитися. Деякі з християн наштовхуючись на перешкоди власної слабкості не бажають зробити над собою зусилля й дотримуються посту поверхнево, проявляючи лукавство. В такому випадку піст, який повинен провадити людину до спасіння, стає приводом до загибелі. Щоб уникнути такої небезпеки, до посту слід підходити з щирістю і обережністю. Для людини непідготовленої здається немислимим дотриматися всіх вимог православної традиції посту, проте не слід лякатися, а закликати на допомогу Бога і власний життєвий досвід. Варто пригадати початок власного життя, коли для нас недосяжними були прості речі: ми не вміли ходити, розмовляти, читати й писати й багато чого іншого, але людина здатна вчитися, це саме стосується і практики посту.
Іншою поширеною небезпекою, яка спотворює суть посту є нерозуміння того, що піст є лікувальним засобом для людини і не може бути «жертвою Богу», як деякі неправильно розуміють. Бог не потребує від нас таких жертв, а через піст ми лише вдосконалюємося і наближаємось до Творця. Небезпека, від розуміння посту як «жертви», криється у розвитку марнославства. Людина, яка постить лише для того, щоб «догодити» Богу починає відчувати неправдиву і згубну «святість».

Сприймаючи піст як лікувальний процес для душі і тіла, християнин повинен визначитися з власними «хворобами», тому піст без покаяння є немислимим. Просте утримання від деяких видів їжі є дієтою і нічим іншим. Можливо така дієта і покращить стан тіла, але належного «оздоровлення» людині, не принесе. Майже всі тілесні хвороби людини є наслідком пристрастей, тобто хвороб «духовного» плану, тому оздоровлення людини слід починати саме з них. Пристрасті людини подібні до жаринок, які тліють в плоті і при створені певних умов, особливо коли людина веде нестриманий спосіб життя, ці вогники розгораються до величезних багать, які спопеляють людину з середини. Напевно кожна людина відчувала при хворобах,  особливо простудних, жар в своєму тілі. Цей стан, коли від підвищеної температури, все тіло стає слабким і розум перебуває ніби в тумані, подібний до стану людини котра палає пристрастю. Така людина не може тверезо мислити і повноцінно керувати своїми вчинками. Єдиний спосіб вгамувати пристрасний вогонь це стримувати себе. Як вогнище без хмизу поступово гасне, так і пристрасть без потакання їй вгасає.

Перебуваючи в полоні пристрастей людина часто схильна до самообману і не бажає визнавати свого «хворобливого» стану, тому лише усвідомлення власного стану, яке неможливе без сповіді, також бажання «вилікуватись», що є покаянням, разом з постом, який є стриманням, допоможуть їй звільнитися від «хвороб» духовних і тілесних.

Під час посту Церква закликає своїх вірних найперше до стримання, проте одного стримання від гріховних проявів, для користі людини є замало. Стримуючи в собі гріховне, християнин повинен розвивати і збагачувати в собі почуття милосердя і любові до ближнього. «Усяке роздратування, і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам.» (Еф. 4. 31-32) – повчає  нас апостол Павло.

Піст це той час коли ми повинні нарешті здійснити свої добрі наміри і вже не відкладати їх надалі, це час віддавання боргів духовних, боргів пошани батькам і рідним, боргів любові ближньому.

Піст це час тяжкої праці над собою. Християнин повинен проаналізувати свої почуття, бажання і мрії, тому що пусті і гріховні мрії ведуть нас на шлях загибелі. Пригнічуючи свою плоть людина підносить свій дух, і кожне зусилля, кожна перемога над похотями наближає нас до Бога.

За матеріалами офіційного сайту УПЦ КП. 

скачать dle 10.2 Форекс опционы
Категорія: Новини
Комментарів: 0